 |
Анатолій Безрода 12 січня 2015р. під с. Тоненьке Ясинуватського району Донецької області отримав тяжке поранення під час мінометного обстрілу випускник школи № 2 1984р.Безрода Анатолій Миколайович, а 13 січня вже в госпіталі його серце перестало битися. Події, що відбулися в нашій країні не залишили байдужим Анатолія Миколайовича. Як професійний військовий, а, головне як патріот, він не міг залишитися осторонь того, що відбувається на сході нашої держави. Він пішов добровольцем і з серпня 2014 року по січень 2015 виконував військовий обов’язок в зоні проведення АТО. Віддав своє життя, щоб діти і онуки жили під мирним небом у незалежній Україні. |
 |
Андрій Соколовський Перший героїчно загиблий у війні з росією під час жорстоких боїв в Авдіївці - Андрій Соколовський (квітень 2022), випускник Лубенської ЗШ №2 1991 року. 1992 -го проходив строкову службу, а потім повернувся на завод «Комунар» (нині АТ «Мотор Січ»), де до цього працював. У період з 2001-2006 рр. навчався у Харківському інституті соціального прогресу. |
 |
Валентин Холодняк Валентин Михайлович Холодняк народився 4 травня 1979 року в Лубнах на Полтавщині. Після закінчення загальноосвітньої школи №2 навчався у Войнихівському професійно-технічному училищі, потім — працював у ПП «Лубнимаш». Добрий, щирий і відповідальний. Справжній патріот, який з перших днів російської агресії пішов захищати рідну Україну та всіх нас. Загинув 22 квітня 2022 року від кулі ворожого снайпера у Волновасі на Донеччині. |
 |
Володимир Горбик Олександр Володимирович Горбик народився у Лубнах 8 грудня 1978 року. Закінчив ЗОШ №2, потім Київський транспортний університет, служив у 101-й бригаді ТО. Друзі та побратими по службі знали Олександра як відповідального, добросовісного, патріотично налаштованого захисника, надійного товариша. Помер лейтенант Олександр Горбик 7 травня 2022 року від поранення після артилерійського обстрілу, у районі м. Костянтинівка Вічна слава герою! |
 |
Олег Бондаренко 10 серпня 2022 року, під час артилерійського обстрілу поблизу селища Уди, Богодухівського району, Харківської області й зазнав поранень несумісних з життям санітарний інструктор-телефоніст медичного пункту військової частини, солдат Олег Бондаренко (02.04.1973 -10.08.2022). Олег Олександрович почав навчання у ЗШ №2, потім продовжив освіту та закінчив Лубенську школу №1. Пізніше служив у лавах армії, відзначався відповідальністю та патріотизмом. Працював у АТП-15335, займався приватним авторемонтом, користувався авторитетом та повагою серед лубенців. Не стояв осторонь ситуації в Україні й вже у квітні 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України. Віддав життя, захищаючи територіальну цілісність нашої держави, за що вічна слава герою. |
 |
Роман Яременко 29 грудня 2022 року від отриманих поранень несумісних із життям поблизу населеного пункту Катеринівка, Мар’янського району Донецької області загинув наш земляк, головний сержант Яременко Роман 1993 року народження. Закінчив нашу школу у 2010р. Після проходження строкової військову служби у Внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України працював у ПП «Вікна Світ». З 2016 року, як справжній патріот України, підписав контракт і пішов захищати нашу Батьківщину від ворога в зону ООС. З початку повномасштабного вторгнення російського агресора служив гранатометником, командиром БМП та головним сержантом другого механізованого батальйону 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Нагороджений військовими відзнаками: Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі»; Нагрудним знаком «За зразкову службу»; Нагрудним знаком «Ветеран війни»; Нагрудним знаком 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців «Україна або смерть». Романа дуже боялись вороги та розміщували інформацію про нього на своїх сайтах, як про такого, що несе їм загрозу. Відважний воїн носив позивний «Поет», бо мав тонку, поетичну натуру, писав вірші,. Він розпочав писати книгу, закінчити яку, на жаль, не встиг… |
 |
Роман Дзюба 7 березня 2022 року, захищаючи місто-герой Маріуполь і всю Україну, героїчно загинув наш випускник 2004 року Дзюба Роман. «АЗОВ. ВОЇНИ СВІТЛА», «Янголи Маріуполя» - це саме про нього. Народився він 3 квітня 1987 року в м. Лубни. Після школи вступив до Лубенського професійного ліцею за спеціальністю «Електрозварювальник», який закінчив з відзнакою. У 2020 році закінчив Полтавський державний педагогічний університет за спеціальністю «Психологія». У лавах Збройних Сил проходив службу у 95 ОАМБр. Після звільнення у запас працював електрозварювальником, а пізніше оператором верстатів з ЧПУ на заводі «Лубнимаш». Війна, що розпочалася в Україні у 2014 році змінила життя Романа. Уже з серпня 2014 р служив у 92-й механізованій бригаді на посаді командира відділення. З серпня 2016 р. по серпень 2018р. – проходив службу у відділенні спеціального призначення. З липня 2018 по липень 2021 року проходив службу у 81-й десантно-штурмовій бригаді, яка захищала Україну у зоні проведення активних бойових дій на сході країни. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії Роман знову у лавах Збройних Сил. Все його життя - служіння Україні. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 17 березня 2022 року № 144/2022 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). |
 |
Сергій Шапар Вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за Україну, під час участі у бойових діях в районі населеного пункту Федорівка Бахмутського району Донецької області 6 лютого 2023 року отримав поранення несумісні з життям, від яких і помер 11 лютого працівник нашого закладу, командир відділення кулеметного взводу, старший сержант Шапар Сергій. Сергій Миколайович, народився 29 січня 1980 року. Навчався у Кізлівській школі Чорнухинського району, згодом здобував професію у професійно-технічному училищі. Після проходження строкової військової служби жив у Лубнах. З 2005 по 2016 рік працював заступником директора з господарської роботи у Лубенській загальноосвітній школі №2. Пізніше - у різних будівельних організаціях м. Києва. Уже в березні 2022 року він добровольцем рушив до військкомату й був призваний до лав Збройних Сил України. Нагороджений нагрудним знаком "ВЕТЕРАН ВІЙНИ". |
 |
Леонід Бондаренко 21 червня, у військовій частині помер командир 2 стрілецького відділення стрілецької роти, молодший сержант Бондаренко Леонід. Леонід Анатолійович народився 4 липня 1964 року в Лубнах. Усе його життя було пов’язане з рідним містом. Тут він навчався і закінчив середню школу №8, пізніше професійно- технічне училище №13. Після строкової служби в армії повернувся на Лубенщину і працював на заводі «Лічмаш», на станції технічного обслуговування, в загальноосвітній школі №2. Завжди був патріотом і вже ставав на захист рідної землі, коли у 1986 році довелося ліквідовувати наслідки Чорнобильської трагедії. Тож, і зараз, коли чобіт російського агресора приніс горе на українську землю, він пішов захищати Батьківщину. Ще були плани й задуми, ще чекали не вирішені справи, але війна забрала й припинила все. |
 |
Анатолій Олійник 23 вересня 2023 року відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність поблизу н.п. Кліщіївка Донецької області загинув ще один наш випускниу, командир відділення мотопіхотного батальйону, старший солдат Олійник Анатолій. Народився 7 січня 1970 року в Лубнах. Закінчив у 1987р. загальноосвітню школу №2. Після строкової служби в армії закінчив Харківський політехнічний інститут. Отримав спеціальність оператора станків з числовим програмним управлінням. Був приватним підприємцем та працював у фірмі з монтажу систем опалення. Війна покликала його до лав Збройних Сил: за його плечами битви за Ізюм, Соледар, Бахмут. Указом Президента він був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Повернувся додому Анатолій Олександрович на щиті, поклавши своє життя за нашу волю і свободу. |
 |
Сергій Гапон 30 вересня 2023 року внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу, від отриманих у районі населеного пункту Красногорівка Донецької області травм, загинув наш земляк Олександр Гапон - командир механізованого відділення – командир машини механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону. Народився він 07.03.1979 року в с. Засулля, закінчив Лубенську ЗОШ №2, потім ПТУ-53 у с.Войниха, де здобув професію водія. Захоплювався музикою, тому вже з 16 років був учасником духового оркестру Лубенської 25-ї гвардійської мотострілецької дивізії. Тут і залишився служити, успішно закінчив школу прапорщиків та вступив до Харківського танкового інституту. Однак віддавав перевагу мирним професіям, працював у приватних структурах, опановував будівельну справу. Проте війна перекреслила всі плани нашого земляка на мирне життя. І вже з 1 липня 2022 року він на службі у Збройних Силах України, серед нашого героїчного воїнства захищав державу від ворога. Брав участь в охороні стратегічних об’єктів столиці. Із серпня 2023 року воював на Донецькому напрямку у званні штаб-сержанта. Там і наклав головою, виборюючи мир для країни. |
 |
Саєнко Валентин 30 грудня 2023 року в районі н.п. Іванівка Донецької області у результаті мінометного обстрілу, гідно виконавши військовий обов’язок, загинув наш земляк - старший стрілець-оператор штурмового батальйону, молодший сержант Саєнко. Валентин Григорович народився 21.08.1981 року у м. Лубни. Середню освіту здобув у Лубенській загальноосвітній школі №2. Пізніше, у 2003 році, закінчив Харківський інститут соціального прогресу за спеціальністю «економіка». Працював в охоронному агентстві у м. Київ, займався підприємницькою діяльністю. Любив Україну, своє місто й дім, тому без вагань рушив захищати від російської навали навесні 2022 року, так, як колись його батько боронив Україну від наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Валентин Григорович чесно й відважно воював майже 2 роки, сподівався у лютому приїхати в Лубни у відпустку. На жаль, тепер він тут навічно. |